За період 2011 року Томашпільським районним судом Вінницької області розглянуто 23 кримінальних справи по яких засудженим призначено покарання за сукупністю вироків та сукупністю злочинів (ст.ст. 70, 71, 72 КК України) по яких вироки набрали законної сили. По 10 кримінальних справах вироки яких набрали законної сили призначено покарання за сукупністю вироків та по 13 кримінальних справах призначено покарання засудженим за сукупністю злочинів.
При сукупності злочинів суд призначає покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), судом враховується крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності.
Судом у більшості випадків призначення покарань за сукупністю злочинів застосовується принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Так, згідно вироку Томашпільського районного суду від 10 травня 2011 року гр. І. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1. ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим гр. І остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Також судом застосовувався принцип часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів.
Так, згідно вироку Томашпільського районного суду від 12 жовтня 2011 року гр. Б. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та призначено покарання:
за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки та шість місяців;
за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк дев’ять років з конфіскацією всього майна, що йому належить;
за ч. 1 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк п’ять років;
за ч 2 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань гр. Б. визначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, що йому належить.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене гр. Б. покарання за цим вироком та покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 5 травня 2011 року, виконувати самостійно.
Принцип повного складання покарань судом за період 2011 року не застосовувався.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів судом визначається за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання.
У разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.
Так, згідно вироку Томашпільського районного суду від 12 жовтня 2011 року гр. С. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік, за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно гр. С. призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання гр. С. звільнено з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю один рік.
За правилами, передбаченими в ч. 1, 3 ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Так, згідно вироку Томашпільського районного суду від 12 жовтня 2011 року гр. М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання в виді обмеження волі на строк один рік. Гр. М. визначено остаточне покарання з урахуванням попереднього вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2010 року на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання покарань у виді позбавлення волі на строк п’ять років, рахуючи строк відбування покарання з 12 березня 2007 року. (Згідно вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2010 року, підсудного гр. М. засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років. Так як до постановлення вироку в справі встановлено, що гр. М. винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до поставлення попереднього вироку, суд призначив остаточне покарання з урахуванням попереднього вироку шляхом поглинення покарань.)
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Судом протягом 2011 року за сукупністю вироків призначалось покарання із застосуванням принципу часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, випадків повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у суді не було.
Випадків призначення хоча б за одним із вироків додаткового покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягала б приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків не було.
Судом завжди остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі призначається більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
У суді при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань проводиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання. Випадків порушення вимог даної статті не було.
По кримінальній справі за обвинуваченням гр. Г. за ст. 309 ч. 1 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ст.. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 15.10.2009 року, остаточно призначено підсудному гр. Г. покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Строк відбування покарання гр. Г. рахувати з 21 вересня 2010 року. На вирок суду була подана апеляційна скарга і апеляційним судом Вінницької області вирок змінено. Виключено з вироку вказівку про призначення покарання на підставі ст. 71 КК України і вважати гр. Г. засудженим за ч. ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що згідно із вимоги про судимості гр. Г. та з копії постанови Вінницького районного суду від 15.10.2009 року вбачається, що гр. Г. звільнений від відбування покарання за попереднім вироком умовно-достроково на 10 м. 4 дні. Оскільки новий злочин вчинено 16.09.2010 року, тобто поза межами умовно-дострокового звільнення (даний строк закінчився 19.08.2010 р.) призначення судом покарання є незаконним.
В.о.голови суду О.В.Пилипчук
_03_03.png)
