Узагальнення Томашпільського районного суду про судову практику застосування норм матеріального закону у справах про злочини (розділ XVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг», крім статей 366, 367) та адміністративні правопорушення (глава 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення», стаття 212³), вчинені суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення (пункти 1-3 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», розглянутих судом у 2011 - 2012 р. р., у яких судові рішення набрали законної сили.
За вказаний період судом розглянуто одну кримінальну справу, вирок в якій набрав законної сили, по обвинуваченню гр. Р. у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, яка входить до розділуXVII КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг» (крім ст.ст. 366, 367 КК України).
Дана кримінальна справа розглянута 10 травня 2012 року з винесенням вироку. Засуджена Р. вчинила злочин у сфері професійної діяльності.
Суб’єктом вчинення злочину по кримінальній справі по обвинуваченню гр. Р. у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 368 КК України була голова міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, яка являлась службовою особою.
Згідно вироку суду гр. Р., займаючи посаду голови міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, являючись службовою особою, діючи умисно, з використанням службового становища, 16 лютого 2012 року у приміщенні ММСЕК, одержала від хворого гр. П. грошову винагороду у сумі 2000 грн. готівкою для виконання його прохання про продовження терміну інвалідності. Отримавши грошову винагороду та діючи в інтересах гр. П., використовуючи власні повноваження, відповідно до її компетенції, власноручно виконала та підписала акт огляду МСЕК щодо гр. П., після чого передала його до реєстратури з вказівкою оформити дві відповідних виписки та довідки на його ім’я, серії 10 ААА, №675484 від 16.02.2012 року, які також власноручно підписала та завірила гербовою печаткою міжрайонної МСЕК, самостійно прийнявши при цьому рішення строк інвалідності гр. П. призначити не на визначену кількість років, а безтерміново, що власноручно включила до вказаних документів. Поряд з цим, вона забезпечила можливість гр. П. отримати дані документи цього ж дня. Своїми діями гр. Р. вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, одержання хабара, тобто одержання службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара дій з використанням службового становища.
Вироком суду по кримінальній справі по обвинуваченню гр. Р. у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. з позбавленням права займати посади пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків в установах охорони здоров'я будь-яких форм власності строком на один рік.
При призначенні покарання судом неухильно виконуються вимоги ст. 65 КК щодо індивідуалізації покарання, а саме враховувався характер вчиненого діяння, тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного та інші обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання.
Судом за період 2011-2012 років розглянуто 4 справи про вчинення адміністративних правопорушень, які передбачені главою 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення» вчиненні суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення (пункти 1-3 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції») рішення в яких набрали законної сили.
Із 4 розглянутих справ про адміністративні правопорушення 3 правопорушення вчиненні посадовими особами юридичної особи публічного права, із них 2 особи були притягнуті до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП та 1 особа притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. По 1 адміністративній справі правопорушення вчинено посадовою особою органу місцевого самоврядування та притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
По справі про притягнення гр. Р. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП суб’єктом порушення був заступник начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини, який вчинив таке правопорушення.
Відповідно до наказу № 54 від 9 серпня 2010 року гр. Р. працюючи на посаді заступника начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини. Згідно підпункту “А” пункту 2 статті 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” гр. Р., будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, який відповідно до довідки начальника РДЛВМ від 30 липня 2012 року № 67 одержує заробітну плату за рахунок державного бюджету, є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” на гр. Р. покладено обов’язок до 1 квітня 2012 року подати за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, за встановленою формою.Однак, гр. Р. будучи обізнаним з вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України “Про запобігання і протидії корупції” щодо його обов’язку подання за місцем роботи до 1 квітня 2012 року декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, за встановленою формою, станом на 30 липня 2012 року відповідно до довідки РДЛВМ від 30 липня 2012 року № 67, такої декларації не подав, чим порушив встановлені ч. 1 ст. 12 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” вимоги фінансового контролю.
Згідно постанови суду від 22 серпня 2012 року гр. Р. звільнено від адміністративної відповідальності та передано матеріали на розгляд трудового колективу районної державної лікарні ветеринарної медицини для застосування заходів громадського впливу, провадження у справі закрито.
На дану постанову була подана апеляційна скарга. Згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року постанову суду скасовано та провадження у справі закрито у зв’язку із відсутністю в діях гр. Р. складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що дії гр. Р. формально підпадають під ознаки ст. 172-6 КУпАП, проте вчинене з необережності або без використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей не тягне за собою адміністративної відповідальності.
По справі про притягнення гр. Д. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП суб’єктом порушення був голова сільської ради, який вчинив таке правопорушення.
Гр. Д. перебуваючи на посаді голови сільської ради, являючись посадовою особою органу місцевого самоврядування та будучи згідно п “в”ч.1 ст. 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, використав свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання і одержав неправомірну вигоду для себе та інших осіб у вигляді майна та послуг на суму 1222,00 грн., що не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто порушив обмеження щодо використання службового становища, встановлені п.1 ст. 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Згідно постанови суду від 30 грудня 2012 року провадження у справі закрито на підставі ст. 247 ч. 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
На постанову суду була подана апеляційна скарга. Згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 30 січня 2012 року постанова Томашпільського районного суду згідно якої провадження у справі закрито на підставі ст. 247 ч. 1 КУпАП за відсутністю в діях гр. Д. адміністративного правопорушення залишена без змін. Постанова суду визнана законною та обґрунтовано, судом правильно встановлені фактичні обставини, щодо дій гр. Д. За одним із фактів покосу трави встановлено, що це було здійснено до початку дії ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції». А по двох інших фактах не доведено, що гр. Д. діяв умисно та отримав фактично чи погодився з пропозицією прийняти для себе та інших осіб неправомірну вигоду.
По справі про притягнення гр. Б. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП суб’єктом порушення була завідуюча дільниці районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка вчинила таке правопорушення.
Гр. Б. обвинувачується в тому, що працюючи завідуючою дільниці районної державної лікарні ветеринарної медицини та згідно ст. 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, будучи суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, 29 вересня 2011 року, діючи відповідно до покладених службових обов’язків та Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 28 від 7 червня 2002 року, здійснивши передзабійний огляд тварини (свині), яку їй представив відомий їй гр. Г., умисно, на його прохання, достовірно знаючи мету уникнення ним реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності (через систематичність забою тварин та реалізації ним м’яса), вчинила дії в його інтересах з метою звільнення гр. Г. від сплати загальнодержавних обов’язкових платежів, тобто в порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень, власноручно склала, підписала, завірила гербовою печаткою лікарні та видала гр. Г. офіційний документ –ветеринарну довідку № 671264, вказавши у ній на прохання гр. Г., що власником тварини (свині) є гр. Ш., про яку достовірно було відомо, що та свиней не вирощувала, а представлена гр. Г. свиня придбана у невідомих осіб.
Крім того, з метою приховування власних протизаконних дій та надання довідці повноцінного вигляду гр. Б. також вказала у ній вигадані дані про щеплення тварини проти чуми, а саме 20 лютого 2011 року та про те, що свиня виросла у районі благополучному щодо інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин та птиці.
Отриману довідку гр. Г. використав на ринку, як підставу для реалізації м’яса.За вказані дії гр. Б. отримала від гр. Г. неправомірну вигоду в розмірі 50 грн.
Згідно постанови суду від 26 жовтня 2011 року гр. Б. визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди, а саме грошей.
По справі про притягнення гр. З. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП суб’єктом порушення був завідуючий сільського клубу, який вчинив таке правопорушення.
Гр. З. працюючи завідуючим сільським клубом та, згідно ч. 2 п. “а” ст. 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, являючись суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення як посадова особа юридичної особи публічного права, яка одержує заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, в порушення обмеження передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, з метою отримання неправомірної вигоди для себе особисто, в грудні 2011 року фактично не виходячи на роботу та не виконуючи обов’язки передбачені службовою інструкцією, до табелю обліку робочого часу власноручно, в кінці грудня 2011 року, вніс відпрацювання по 8 годин щодня крім вихідних, всього протягом грудня 21 день. Після чого, підписав табель та надав його до бухгалтерії сільської ради. В подальшому, на підставі зазначених неправдивих даних, бухгалтерією сільської ради йому було незаконно нараховано та виплачено 2154 грн. 02 коп. заробітної плати. Внаслідок неправомірних дій гр. З. він незаконно отримав 2154 грн. 02 коп. неправомірної вигоди у виді заробітної плати, чим завдав шкоди бюджету сільської ради на зазначену суму.
Згідно постанови суду від 2 лютого 2012 року гр. З. визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди, а саме грошей.
При накладенні адміністративних стягнень по справах про вчинення адміністративних правопорушень судом враховується характер вчиненого корупційного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини які пом’якшують та обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення. Також судом враховується прямий умисел правопорушника на вчинення корупційного правопорушення, наслідки правопорушення, наявність корисливого мотиву.
Під час розгляду справ труднощів при кваліфікації корупційних правопорушень у суді не виникало.
Правові критерії, за якими проводиться відмежування злочинних діянь від проступків, за скоєння яких настає адміністративна відповідальність.
Ст. 368 КК України дуже часто граничить із ст.172-2 КУПАП, однак між ними є певні відмінності.
Згідно із диспозицією 172-2 КУпАП передбачена відповідальність за (ч.1) порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, (ч.2) порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за вказаною статтею необхідно щоб були:
- порушення особою - суб’єктом ( п.п. 1-3 ч.1 ст.4 Закону) встановлених законом обмежень ( ст.6 Закону) щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей . При цьому слід врахувати, що крім чотирьох обмежень наведених у статті 6 Закону можуть бути і інші, передбачені спеціальними Законами ;
- з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.1 ), що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(ч.2) у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;
- згідно із прямою вказівкою закону (ст. 1 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції») корупційним правопорушенням є тільки умисне діяння. Тому, якщо діяння, передбачені ст. 172-2 КУпАП, вчинені через необережність, то відповідальність особи за цією статтею настати не може.
При відсутності одного з них склад правопорушення відсутній. Тобто, в фабулі правопорушення необхідно, щоб вони були викладені.
Підстав для відповідальності за ст. 172-2 КУпАП немає , якщо особа мала за мету одержати неправомірну вигоду, але не одержала її і не вчинила конкретних дій (вимагання, прохання тощо) для її одержання (замах на адміністративний проступок не карається), а також якщо особа вчинила неправомірні дії взагалі без розрахунку на одержання неправомірної вигоди.
Згідно із ст.368 КК України суб’єктами є лише службові особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, а згідно із ст.172-2 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, визначені у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону ( і службові і неслужбові особи).
Згідно ст. 368 КК України - одержання хабара службовою особою у будь-якому вигляді за виконання чи невиконання в інтересах того, хто його дає, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища. Для наявності складу хабара потрібно встановити, що таке одержання було платою службовій особі за виконання чи невиконання будь-якої дії , тобто платою за її поведінку саме як службової особи. При цьому важливо, щоб вона одержала винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративних функцій, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами. Оскільки виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об'єктивної сторони даного злочину, відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.
Ця обставина є однією із основних відмінних ознак хабара від корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди , або у зв’язку з прийняттям такої вигоди. Тобто, в одному випадку особа використовує свої повноваження, а в іншому –порушує встановлені законом обмеження щодо використання повноважень.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5 (де «хабар» визначається як «незаконна винагорода») зазначено: «Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо). Послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання їх може розцінюватись як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК» .
В той же час поняття вигоди є більш ширшим.
Давання й одержання хабара тісно пов'язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо.
А при отриманні вигоди (ст.172-2 КУпАП) – усвідомлення особи, яка її надає є необов’язковим.
У суді за період, що аналізується, випадків безпідставного порушення проваджень у адміністративних корупційних правопорушень не було. Органи, які складають та надсилають протоколи про вчинення адміністративних правопорушень та матеріали справи дотримуються вимог щодо складання протоколу та без порушень строків направляють до суду матеріали порушень. Випадків повернення матеріалів справ на доопрацювання у суді не було. Під час розгляду справ судом дотримуються вимоги ст.ст. 38, 279, 280, 283, 284 КУпАП. Випадків звільнення осіб від адміністративної відповідальності при малозначності у суді не було.
В.о.голови суду О.В.Пилипчук
_03_03.png)
